ЗВЕРНИ УВАГУ, ВЧИТЕЛЮ...

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЮ

ЩОДО ДОСЯГНЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ НА УРОЦІ

   1.Установіть межі дозволеного, еталони поведінки учнів для стандартних ситуацій: як входити в клас, як сидіти, відповідати на запитання, прибирати книжки, діставати олівці та ін. Зробити це треба перш ніж ви почнете стежити за дотриманням порядку. Учень повинен знати, у чому полягає прийнятна чи неприпустима поведінка, і тільки тоді від нього можна вимагати відповідальності за дотримання конкретних правил. Якщо правила й обмеження не визначені, то встановити порядок у класі не можна! Виявіть чітку послідовність у дотриманні встановлених правил і в застосуванні способів покарання.

2.Стежте за своєю мовою, розмовляйте завжди повільно, спокійним голосом. Почуття гніву й обурення – звичайне явище, але воно піддається контролю і зовсім не означає, що ви не любите дітей.

3.Намагайтеся тримати свої емоції в стані спокою, зміцнюючи нерви для того, щоб витримати очікувані ексцеси. Звертайте увагу і реагуйте на будь-які вияви позитивної поведінки дітей, які б незначні вони не були. Хто шукає гарне, той обов’язково його знаходить.

4.Уникайте безупинного негативного реагування. Намагайтеся рідше говорити «ні», «припини», «не можна».

5.Відрізняйте форми поведінки, які вам не подобаються, від вияву особистих якостей дітей.

6.Намагайтеся розшифрувати сигнали, що попереджають про можливість вибуху в поведінці дітей. Спокійно втручайтеся в ситуацію.

7.Відповідайте рішуче й впевнено, коли учні відкрито кидають виклик непокори.

8.Учням потрібен вчитель, а не партнер по грі. Будьте завжди товариські, але не забувайте, що фамільярність виховує неповагу. Ви можете цілком успішно взаємодіяти з учнями, не перетворюючись на одного з них.

9.Завжди наполягайте на повазі до дорослого. Учні повинні звертатись до вас чемно.

10.Не йдіть на поступки й компроміси, поступаючись своїми нормами, щоб бути популярним і авторитетним.

11.Пам’ятайте, що дитяча безвідповідальність – явище, що не має нічого спільного з відвертою непокорою, і тому боротися з нею потрібно спокійними методами.

12.Намагайтеся, щоб у вас був добрий зв’язок з учнями, так щоб вони могли знати, коли вони відповідають вашим очікуванням, а коли ні, поясніть, що ви очікуєте від учнів і наскільки вони відповідають цьому. Робіть це тоді, коли все йде добре, оскільки в такому випадку усе сприймається само собою. Зворотний зв’язок сприяє встановленню гарної поведінки.

13.Не реагуйте на все занадто бурхливо, щоб незначна подія не перейшла у велике протистояння. Уникайте протистояння на очах в інших учнів. Немає більш неефективного методу впливу на людину, причому в будь-якому віці, ніж гнів і роздратування.

14.Робіть серйозні кроки, якщо учень продовжує погано поводитися і відмовляється визнавати дисципліну. Визначте можливу причину такої поведінки, емоційні конфлікти, розлад уваги, проблеми в навчанні.

15.Будьте прикладом самодисципліни. Гарної поведінки учні в більшості не вчаться, а переймають її.

16.Будьте зібрані. Нехай усе має своє місце. Нехай усі матеріали будуть у вас напохваті. Від одного виду діяльності до іншого переходьте поступово. Підтримуйте чистоту й порядок.

17.Готуйтеся до уроку заздалегідь, так, щоб учні були досить завантажені протягом усього уроку. Нехай у вас завжди будуть альтернативні плани й матеріали. Плануйте вашу роботу і дотримуйтесь розробленого плану. Будьте досить гнучкими, щоб, якщо вам не вдається зробити усе, що ви спланували, ви не відчували пригніченість.

18.Поводьтесь так, щоб було видно, що ви – керівник. Виявляйте рішучість. Будьте господарем ситуації. Умійте направляти. Ви є вчитель, і учні очікують, щоб ними керували. Вони швидко розпізнають нерішучість, дезорганізаційність. Відсутність гарної підготовки і чітких розпоряджень є стимулом до поганої поведінки.

19.Створюйте умови, щоб навіть найбільш «важкі» учні отримували можливість відчути себе лідерами. Це позитивно впливає на позицію учнів і їхню поведінку.

20.Моделюйте з учнями, як долати кризові ситуації, розчарування, гнів. Завжди будьте добрим прикладом як у слові, так і в справі, особливо коли не все добре вдається.

21.До учнів завжди виявляйте ввічливість і повагу, зберігаючи приємний голос, використовуючи ввічливі слова.

22.Будьте послідовні. Ніщо так не бентежить учня, як мінливість у настрої і діях учителя. Це викликає у дітей негайне бажання випробувати межі дозволеного, що спричиняє до конфлікту в класі.

23.Не дратуйте учнів. Причиною роздратування є незнання того, що від них очікують, непослідовні дії вчителя, несправедливе поводження з учнями, неможливість висловити власну думку, догодити.

24.Стримуйте свій гнів. Якщо ви відчуваєте, що у вас виникає роздратування, усіма силами прагніть не дати вашим почуттям вийти з-під контролю і розслабтеся, нехай рухи стануть ненапруженими, жести – повільними і голос – тихим.

25.Уникайте вимог, що неможливо виконати. Потрібно бути абсолютно впевненим у тому, що дитина здатна виконати те, що від неї вимагають. Ніколи не карайте учня за те, що йому не вистачає здібностей до навчання. Звичайно, за умови, що всі подібні дії ненавмисні. Висування вимог, яких дитина не може виконати, створює ситуацію нерозв’язаного конфлікту, з якого вона не бачить виходу. Така ситуація неминуче завдає шкоди емоційній сфері людини. Ставте мету перед вашими учнями. Проводьте цікаві уроки, відповідні віку учнів.

26.Робіть виклад матеріалу яскравим, захоплюйте учнів за допомогою різноманітних методів, наочності й змістовності. Не звикайте до рутини. Будьте обережні, щоб, спонукуючи, не перезбудити учнів. Велике розмаїття на одному уроці не приносить користі, оскільки не дозволяє вам належним чином зосередитися на одній темі.

27.Пам’ятайте, що різні учні вимагають різних методів навчання через властиві їм можливості й особливості.

28.Надайте учням достатню можливість вибору середовища різних завдань і видів діяльності. Учні найкраще виконують те, що їх особисто цікавить і більше відповідає здібностям.

29.Направляйте мислення учнів на вищі рівні. Вимагайте, щоб учні не просто запам’ятовували й ідентифікували інформацію, але вміли аналізувати, давати оцінку і застосовувати вивчений матеріал на практиці.

30.Надавайте учням можливість працювати в групах. Прагнення виглядати в очах інших на належному рівні може бути позитивним стимулом до гарної поведінки.

        Нехай вашими діями керує любов! Взаємини, засновані на щирій любові і прихильності, звичайно, складаються правильно, навіть незважаючи на неминучість окремих помилок і прорахунків з боку вчителя. 

БАТЬКАМ

СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА

БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКА

      

Вітання першокласникам!!!

Учися, першокласнику!

Відкрий науки світ.

Хай буде мрійним, радісним

В науку твій політ.

Сміливим будь відмінником,

Та честю дорожи.

Шануй батьків та вчителя,

І з книгою дружи.

Будь добрим, праці відданим,

Та старших поважай.

Навчися мови рідної,

Люби свій рідний край!

«ЗОЛОТІ»ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

v Заздалегідь привчайте дитину до відповідного розпорядку дня, особливо якщо вона не відвідує дошкільного закладу.

v Демонструйте любов до дитини незалежно від її оцінок у школі. Вона має відчувати, що дорога вам завжди, незважаючи на те, чи збігаються її шкільні досягнення з вашими уявленнями й вимогами. Таке ставлення допоможе сформувати в дитини стійку позитивну самооцінку на все життя.

v Полюбіть школу, в яку ви віддали свою дитину. У жодному разі не можна дозволяти собі некоректних коментарів про школу та її вчителів, особливо у присутності дитини. Дитині важко одразу сприйняти авторитет учителя. Тому якщо мама підтримуватиме педагога, доньці або сину буде набагато легше ввійти в нову життєву ситуацію.

v Не перетворюйте дитину на засіб вашого самоствердження, на річ, якою можна вихвалятися перед знайомими: «А моя дочка дві іноземні мови вивчає, на фортепіано грає, на художню гімнастику ходить!». Цілком можливо, що таке навантаження для неї надмірне, але вона не насмілюється вам заперечувати. Роздивіться у малюкові не продовження вашого «Я», а окрему особистість. Тоді ви будете здатні зрозуміти, що їй справді потрібно, а що ні.

v Говоріть із дитиною щодня про всі дрібниці, про складні і приємні події, про її відчуття від тих чи інших справ, про шкільне життя.

v Враховуйте побажання дитини. Адже до школи йде вона, а не ви. Тож варто дослухатися, який вона хоче портфель, пенал, олівці, яка форма їй більше до вподоби, необхідно дати змогу зробити вибір із декількох представлених варіантів відповідно до ваших фінансових можливостей.

v Якщо ваш малюк хоче взяти із собою до школи щось нестандартне, скажімо, маленьку іграшку, - дозвольте! Батьки помиляються, намагаючись навіяти дитині, що відтепер вона стає дорослою. Дитинство після 1 вересня не закінчується. Цей процес тривалий, особливо для шести річок.

v Ще до школи варто з’ясувати нахили малюка і розпочати заняття хореографією, спортом, музикою, малюванням, допомогти спрямовано витрачати енергію до початку шкільного навчання і досягати позитивних результатів у тій справі, що подобається саме йому, а не тільки вам. Показуйте, що ви задоволені здобутками своєї дитини, уникайте підкреслення її невдач.

v Розвивайте увагу, пам’ять, мислення малюка за допомогою спеціальних вправ.

v Учіть дитину висловлювати свої думки, переказувати оповідання, мультфільми, події.

v Розвивайте дрібні м’язи рук рук за допомогою ліплення, малювання, аплікацій, нанизування намистинок, складання пазлів тощо.

v Аби дитина, переживши ажіотаж 1 Вересня, могла підтримувати позитивний навчальний настрій протягом подальших років, необхідні спільні зусилля – і сім’ї, і громадськості, і, звичайно, школи. Багато в цій ситуації залежить від батьків, адже насамперед вони готують до школи. Радимо мамам і татам бути пильними, особливо впродовж першого періоду навчання.                                                

КОЛЬОРОВІ ДІТИ

«КОЛЬОРОВІ ДІТИ»

Якщо ви дивитесь, якими кольоровими олівцями переважно користуються діти, ви дещо дізнаєтеся про їх характер. Адже саме характер викликає емоційне ставлення до кольорів. Тому й існує кольорова діагностика.

«Жовті» діти» - найбільше прагнуть творчості. «Жовта» дитина — фантазер, жартівник, вільна у спілкуванні, розкута. Вона любить гратися сама, більше полюбляє абстрактні іграшки-кубики, камінці, залізячки, ганчірки, які оживляє силою уяви. Стане дорослою — захоплюватиметься різноманітними видами діяльності. Житиме майбутнім, а тепер вона дещо непрактична, непристосована.

«Фіолетові» діти - особливо чутливі, вразливі, збудливі. Вони більше за інших потребують підтримки, підбадьорювання...

«Червоні» діти - відкриті, активні, енергійні. Дуже важко батькам із «червоними» дітьми: жваві, непосидючі, ламають іграшки, неслухняні. Коли вони підростають, їхня висока працездатність визначається прагненням досягти успіху, отримати результат, заслужити похвалу... Серед яскравих політиків та керівників найбільше «червоно-жовтих» (при цьому «червоний» колір їм особливо подобається), серед учених переважають «жовто-червоні».

«Синьо-зелені» діти - серйозні, принципові, вольові, уважні, бояться критики на свою адресу. Невипадково «синьо-зеленими» дуже часто бувають чиновники, адміністратори... Ці кольори асоціюються з водою, кригою, гордістю, егоїзмом...

Дуже важливо «синьо-зелену» дитину вберегти від зайвої регламентації, надмірної опіки, надати їй більше свободи, підтримувати й заохочувати.

«Сині» діти - спокійні, врівноваженні, полюбляють усе робити неквапливо, обмірковуючи. Такі діти прагнуть душевної дружби, аж до самозречення. На противагу «червоним», їм приємно не отримувати, а віддавати.

«Коричневі» діти - слабке здоров'я, сімейні конфлікти, про належність до асоціальної групи людей (з порушенням життєвого ритму), участь разом із дорослими в драматичних соціальних подіях — евакуація, еміграція...

«Чорний колір» - загроза, замкнутий внутрішній світ дитини. Свідчить про стрес, який негативно вплинув на її життя.

«Сірий колір» - перша ознака стомленості. Характеризує дітей несміливих, замкнутих, тихих.

«Рожевий колір» - здебільшого притаманний дівчаткам. Його психологічний зміст: ніжність, слабкість, самотність, сентиментальність, щось приємне, миле, маленьке. Якщо такі якості властиві хлопчикові, він як особистість виявляється яскравіше.

«Фіалковий колір» - (фіолетовий, розведений червоним) — ніжність, почуття самотності, часто пов'язані з цим музичні здібності.

                              

АГРЕСІЯ І ТРИВОЖНІСТЬ У ПІДЛІТКІВ

Шановні батьки!

Ви – найважливіші люди у житті Вашої дитини, тому підтримка, віра, любов і безпосередня участь у навчанні, вихованні та розвитку дитини є надзвичайно важливою для її майбутнього. Допоможіть своїй дитині зростати здоровою, творчою, натхненною, неповторною особистістю з активною життєвою позицією, зростати сильною і впевненою в собі. Тому ми пропонуємо розглянути проблему  -  «агресивної поведінки» .

Агресія - індивідуальна або колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи.

Агресивна поведінка проявляється вже в ранньому віці, випробовуючи батьківське терпіння і створюючи напруження у стосунках із однолітками.

Найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості; серед підлітків посилюється негативізм, демонстративна стосовно дорослих поведінка, частішають випадки виявів жорстокості й агресивності.

Рекомендації щодо стримування

агресивної поведінки підлітків:

v  Виявляти до підлітка більше уваги, любові та ласки.

v  Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Кращий спосіб виховання дітей — єдність їхніх дій.

v  Не застосовувати фізичні покарання.

v  Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.

v  Пояснювати підлітку наслідки агресивної поведінки.

v  Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.

v  Надавати підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.

v  Обмежувати перегляд відеофільмів та комп'ютерних ігор зі сценами насильства.

v  Спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в культурних заходах. 

Поради батькам конфліктних дітей:

Ø  Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».

Ø  Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитини в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об'єктивно розібратися в причинах її виникнення.

Ø  Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

Ø  Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Пам'ятка батькам щодо профілактики

вживання енергетичних напоїв...

Останнім часом все більше кількість людей вживає енергетичні напої. Дорослі люди та підлітки вживають енергетики, мотивуючи це тим, що кава на них не діє. Багато хто вважає, що від випитої баночки у них з'являється приплив сил та енергії.

Енергетичні напої – це напої, що містять в собі певну кількість кофеїну, а іноді і алкоголю. Часто можна побачити багато реклами про цей вид напою на білбордах або на телебаченні із текстами, що енергетичні напої зроблять наше життя яскравим і повним енергії. Але чи це дійсно так? Чи корисні вони для здоров’я людини? Насправді, енергетичний напій не містить в собі жодної енергії, достатньо уважно почитати етикетку. Досягається результат за рахунок вивільнення енергії, яку  організм щедро зберігав на чорний день. Вчені запевняють,що заяви виробників про абсолютну користь їх продукту, м’яко кажучи, не відповідають дійсності. Отож, взяв в борг сил у організму, рано чи пізно  доведеться їх віддавати. Причому віддавати відхідним періодом на протязі декількох днів. Одним словом, якщо енергетики вживаються  доволі часто, то організм просто не буде встигати відновлюватись. До того ж, доведеться вживати все більші і більші дози, щоб забрати в організму ще крихту зайвих сил. Шкода від вживання в таких випадках очевидна. Речовини, що входять до складу енергетиків, являються збудниками нервової системи, відганяють  бажання поспати. Але в той же самий час наші нерви можуть розхитатися в такий спосіб, що може призвести до цілого ряду захворювань. Енергетичні напої підвищують тиск та рівень цукру у крові. Також вони шкідливі оскільки сприяють зношенню серцево-судинної системи. Кофеїн по своїй суті володіє певними наркотичними властивостями. Крім відчуття бадьорості він викликає звикання та залежність. Крім того, в майбутньому, для досягнення потрібного ефекту  доведеться постійно збільшувати дозу.

Тому вживання енергетиків може порушити внутрішній ритм роботи організму, що в свою чергу призведе до серйозних захворювань.

Доречі, в Норвегії та Данії енергетичний напій можна придбати тільки в аптеці, так, як там вважають, що це лікарський препарат.